Скільки речовини розчиниться в певному розчиннику показує розчинність. Якщо є система з двох рідин - води та олії, то речовина розподілиться в них відповідно до розчинності в кожній з них зокрема. Тому навіть якщо додати бензиловий спирт в готовий крем більша його частина поступово перейде в олію, бо його розчинність вища в ліпофільних розчинниках (вищі спирти, олії, бензол, вазелінова олія). Теж саме стосується і тимолу.

Стабільність емульсій зменшується при підвищенні температури, додаванні спиртів (бензиловий спирт також спирт, спирто-вмісних настойок, екстрактів, гліколі також спирти, тільки багатоатомні), поверхнево-активних речовин (миючі засаби), додаванні розчинів електролітів (кухонна сіль, сода, гліцин, бензоат натрію, сорбат калію), зміні рН (наприклад при додаванні розчинів кислот: молочної, лимонної, чи екстрактів з рослин: журавлини, вишні, соку лимона). Приклад - скисання молока. Емульсія стабільна при нейтральному рН руйнується, коли рН стає кисле, а при нагріванні ефект ще посилюється. Щоб зменшити вплив коагулюючого фактору потрібно, наприклад, електроліт розчинити у воді, щоб зменщити перепад концнтрацій. Теж стосується спиртовмісних настойок. Бензиловий спирт краще додавати перед емульгуванням в розплавлені олії. Стабільність емульсій підвищується при додаванні до них розчинів ВМС (високо-молекулярних сполук): хітозану, гуару, альгінату та ін, зменшенні температури (тому емульгування проводять при охолодженні на лазні з холоднеою водою), збільшенні концентрації емульгатора. Можливо, ваш крем буде стабільніший з більшою кількістю емульгатора або взагалі з іншим емульгатором.

100, 200, 400 мг - це вміст токоферолу ацетату в 1 капсулі, а не вага капсули, причому він може бути розчинений в якій-небуть олії, бо досить важко зробити таку маленьку капсулу, щоб там була лише потрібна доза діючої речовини, а завжди є ще якісь допоміжні. Тут подано дозування токоферолу в косметичних засобах. Відповідно до цього потрібно розрахувати кількість капсул чи грам олійного роозчину в кремі. Якщо потрібно зважити маленьку кількість речовини, щоб зменшити втрати її зручно важити разом з якимось компонентом, якого треба взяти багато. Наприклад, ви додаєте в крем 10 г олії виноградної кісточки, а віт Е треба взяти 0,5 г. Ставите на вагу посудину, збиваєте вагу на нуль (таруєте), важите 10 гр олії виноградної кісточки, знову збиваєте вагу на нуль (при цьому посудину з ваги не забираєте) і важите 0,5 гр токоферолу. Тоді токоферол розмішається в олії і втрати будуть менші. Ще краще важити відразу в тій посудині, в якій будете мішати крем. Крім того, якщо перед приготуванням крему визначити скільки крапель є у 1 г. вашого токоферолу, то пізніше вам легко буде дозувати його краплями. Для цього берете порожню посудину , ставите на вагу, таруєте і капаєте піпеткою, поки вага не покаже 1 г або 5 г (так точніше). Тоді знаючи скільки крапель в 1 гр, легко можна дозувати краплями і не важити його кожен раз. Ще можна приготувати розчин з відомою концентрацією і використовувати його. Наприклад, ви маєте чистий токоферол ацетат, і хочете додати його в крем 0,5%, а крему готуєте 10 гр. тоді токоферолу треба відважити 0.05 г. Таку малу кількість не кожна вага зважить, але якщо взяти 10% розчин токоферолу, тоді зважити треба буде 0.5 г Для приготування розчину добре взяти стабільну олію, яку ви часто використовуєте в своїх рецептурах.

На попередніх сторінках задавали питання чим екстрагувати активні речовини з рослин. При екстракції має значення pH. Від нього напряму залежить форма існування речовин і відповідно розчинність. Наприклад, кофеїн, виявляє слабкі основні властивості (може утворювати солі з кислотами). Тому щоб екстрагувати його у водний розчин потрібно додати кислоту (наприклад лимонну), утвориться добре розчинна у воді сіль. Якщо до водного розчину додати основу (аміак чи соду, розчини якої мають слабо-лужну реакцію), то кофеїн перейде у нерозчинну у воді форму (кофеїн-основа). Ця форма буде добре розчинятись у ліпофільних розчинниках (спирти - бутиловий, пропіленгліколь, жирні олії, вазелін, вазелінова олія). Десь на форумі зустрічала спосіб отримання витяжки з кореня солодки в присутності аміаку. А тут старовинний метод мацерування рослин також з аміаком (Народный рецепт от 1916 года) - добре підходить щоб екстрагувати речовини кислого характеру (гліцерризинову кислоту, жирні кислоти). Це стосується також алкалоїдів (в траві чистотілу наприклад), органічних кислот (в каркаде).Відповідно до форми існування активних речовин в рослині та їх розчинності варто підбирати розчинник для екстракції. У водні та водно-спиртові розчини з низким вмістом спирту краще ектрагуються слизисті речовини, полісахариди, флавоноїди, водорозчинні вітаміни, глікозиди, органічні кислоти і їх солі, солі алкалоїдів, кумарини. У водно-спиртові розчини з високим вмістом спирту та розчини в оліях переходять похідні терпенів: ефірні олії, смоли, а також жирні кислоти, каротиноди, стероли, амінни у формі основ (в тому числі алкалоїди).

Приготувала свої перші помади:


віск бджолиний 1,0 г 28%
масло какао 1,0 г 28%
олія зародків пшениці 0,5 г 14%
оія персикових кісточок 0,5 г 14%
віт Е 0,5 г (15 кр) приблизно 0,5 мл 14%
ВСГ екстракт ромашки 3 кр
ланолін (пурелан) горошина десь 0,1 брала на око 2,8%
ЕО лаванди або лимона 1 кр

Помада вийшла така як для стіка середньої твердості, легко намазується. Коли робила дітям, давала лише ЕО троянди і замість олії зародків пшениці обліпихову, тоді губи мають оранжевий відтінок (як у дорослій помаді). Пробувала давати також горошинку меду і 0,5 мл аптечного гліцерину (85%), тоді помада виходить солодка. У цьоому випадку після застигання на дні форми є кілька крапель рідини (вода). Цю частину стіка відрізаю. Якщо дати воску 1,5 г, виходить твердіша, не розтікається, тримається досить довго, не зникає. Фотографію додам пізніше.